Біла Церква, путівник по місту
Біла Церква | |
ФОТО "БІЛА ЦЕРКВА"
ОПИС "БІЛА ЦЕРКВА"
Біла Церква - місто, що знаходиться в центрі України, на південному заході Київської області, по обидва боки річки Росі. У місті знаходяться підприємства з виготовлення сільськогосподарської техніки, продовольчих товарів, електричного обладнання, шин, азбестотехнічних виробів, одягу, взуття, меблів та будівельних матеріалів.
У Білій Церкві знаходиться аграрний університет, краєзнавчий музей, два драматичних театру, Микільська церква (побудована в 1706 році), торгові ряди (побудовані на початку XIX століття) і дендропарк Олександрія, який був закладений в 1797 році, як придворний парк графа Браницького і займає 200 гектарів землі. Він створювався на основі природної діброви в англійському романтичному стилі. Краса парку захоплювала Гаврила Державіна, Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка, Адама Міцкевича, членів імператорської сім'ї та декабристів. Також у місті працює санаторій для хворих на туберкульоз легень. Через Білу Церкву проходять кілька трас і залізниця.
У центрі сучасного міста розміщуються основні визначні пам'ятки: Преображенський собор, Нікольська церква, костел Івана Хрестителя, торгові ряди (БРУМ). Але центр життя Білої Церкви розташований не в історичному центрі, а кілометрів на п'ять східніше. Це найбільший житловий масив міста, який населення називає масивом Леваневського, на честь однієї з його перших вулиць. За площею він займає близько восьмої частини міста, але тут проживає більше третини його населення.
З правого борту долини Росі відкривається прекрасна панорама міста: передній план охоплює комплекс розкішних дач багатих українців.
Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови, який зовсім не схожий на сільський. Тут середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться один до одного і оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою місцями видно труби численних підприємств. У східній частині міста розкинувся величезний промисловий вузол. Тут працює велика частина працездатного населення міста.
Відстань до Києва: 84 км. Добратися з Києва можна маршруткою, яка ходять зі станції метро Либідська або залізничного вокзалу (станція метро Вокзальна).
Історична довідка:
Місто Біла Церква було засновано на місці давньоруського міста Юр 'єва в 1032 році за часів Ярослава Мудрого, на честь його християнського імені - Юрій. У той час він будувався як замок-фортеця для захисту від печенігів. Замок згодом обріс містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії. Після набігу кочівників в 13-му столітті місто було повністю спустошений і воскрес вже під назвою Біла Церква в 1155 році. Собор, якому місто завдячує своєю назвою, зник у вирі історичних подій.
Історія Білій Церкви пов'язана з селянсько-козацькими повстаннями, з визвольною війною 1648-1654 років. Місто було під владою Литви в 14-му столітті і під владою Польщі з 1569 року. За час правління Польщі Біла Церква стає важливим містом країни. Для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон. Гора, на якій колись розміщувався замок, називається Замкова. У 17-му сторіччі, Біла Церква була місцем розташування білоцерківського козацького полку і місцем підписання угоди Богданом Хмельницьким з переможеними поляками (1651 рік). Угода засвідчувала незалежну козацьку державу. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. Місто стало центром повстання, до нього звідусіль потяглися знедолені селяни.
Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому маєтку - селі Мазепинці і вважав цей край своєю батьківщиною. В 1703 році він оселився в Білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. В Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут він провів значну частину свого життя, нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі. За деякими джерелами в Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.
Іван Мазепа переправляв значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні за його наказом збуло зведено велику кількість пишних церков у стилі українського бароко. У 1706 році почалося зведення великої кам'яної церкви у Білій Церкві. Криваві події 1708 року і подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованим. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.
У 1793 році місто стає частиною Російської імперії. Наприкінці 19-го століття місто Біла Церква перетворюється на центр з виробництва та торгівлі продовольчими продуктами.
Очима туриста:
В перше моє знайомство з містом, воно зустріло нас дощем, теплим літнім дощем. Біла Церква мені нагадала Київ років 15 тому, тихі вулиці, небагато машин, ніяких натовпів людей. Скрізь спокійно і досить чисто. Ціни на все набагато нижче, ніж у столиці.
Друга поїздка була з метою благодійності для будинку малютки, організована Mazda-клубом України. Дитячий будинок цього міста дуже бідний, держава виділяє надто мізерні кошти на його підтримку, дитбудинок постійно потребує спеціальне дитяче харчування. Звичайно видовище не для людей зі слабкими нервами, але діти, не зважаючи на їхній крихітний вік, дуже радіють, що до них приходять, приділяють увагу, дарують іграшки, подарунки та харчування.
У цю ж поїздку ми побували на старій злітній смузі, де можна весело влаштувати гонки на машинах і пікнік, територія просто величезна.
І звичайно ж сама цікава поїздка була в дендропарк Олександрію. Дуже гарний, величезний парк, де приємно і гуляти, і відпочивати, і влаштовувати пікніки, і годувати лебедів, і просто знаходиться. Вхід коштує 5 грн.
У Білій Церкві знаходиться аграрний університет, краєзнавчий музей, два драматичних театру, Микільська церква (побудована в 1706 році), торгові ряди (побудовані на початку XIX століття) і дендропарк Олександрія, який був закладений в 1797 році, як придворний парк графа Браницького і займає 200 гектарів землі. Він створювався на основі природної діброви в англійському романтичному стилі. Краса парку захоплювала Гаврила Державіна, Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка, Адама Міцкевича, членів імператорської сім'ї та декабристів. Також у місті працює санаторій для хворих на туберкульоз легень. Через Білу Церкву проходять кілька трас і залізниця.
У центрі сучасного міста розміщуються основні визначні пам'ятки: Преображенський собор, Нікольська церква, костел Івана Хрестителя, торгові ряди (БРУМ). Але центр життя Білої Церкви розташований не в історичному центрі, а кілометрів на п'ять східніше. Це найбільший житловий масив міста, який населення називає масивом Леваневського, на честь однієї з його перших вулиць. За площею він займає близько восьмої частини міста, але тут проживає більше третини його населення.
З правого борту долини Росі відкривається прекрасна панорама міста: передній план охоплює комплекс розкішних дач багатих українців.
Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови, який зовсім не схожий на сільський. Тут середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться один до одного і оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою місцями видно труби численних підприємств. У східній частині міста розкинувся величезний промисловий вузол. Тут працює велика частина працездатного населення міста.
Відстань до Києва: 84 км. Добратися з Києва можна маршруткою, яка ходять зі станції метро Либідська або залізничного вокзалу (станція метро Вокзальна).
Історична довідка:
Місто Біла Церква було засновано на місці давньоруського міста Юр 'єва в 1032 році за часів Ярослава Мудрого, на честь його християнського імені - Юрій. У той час він будувався як замок-фортеця для захисту від печенігів. Замок згодом обріс містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії. Після набігу кочівників в 13-му столітті місто було повністю спустошений і воскрес вже під назвою Біла Церква в 1155 році. Собор, якому місто завдячує своєю назвою, зник у вирі історичних подій.
Історія Білій Церкви пов'язана з селянсько-козацькими повстаннями, з визвольною війною 1648-1654 років. Місто було під владою Литви в 14-му столітті і під владою Польщі з 1569 року. За час правління Польщі Біла Церква стає важливим містом країни. Для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон. Гора, на якій колись розміщувався замок, називається Замкова. У 17-му сторіччі, Біла Церква була місцем розташування білоцерківського козацького полку і місцем підписання угоди Богданом Хмельницьким з переможеними поляками (1651 рік). Угода засвідчувала незалежну козацьку державу. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. Місто стало центром повстання, до нього звідусіль потяглися знедолені селяни.
Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому маєтку - селі Мазепинці і вважав цей край своєю батьківщиною. В 1703 році він оселився в Білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. В Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут він провів значну частину свого життя, нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі. За деякими джерелами в Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.
Іван Мазепа переправляв значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні за його наказом збуло зведено велику кількість пишних церков у стилі українського бароко. У 1706 році почалося зведення великої кам'яної церкви у Білій Церкві. Криваві події 1708 року і подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованим. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.
У 1793 році місто стає частиною Російської імперії. Наприкінці 19-го століття місто Біла Церква перетворюється на центр з виробництва та торгівлі продовольчими продуктами.
Очима туриста:
В перше моє знайомство з містом, воно зустріло нас дощем, теплим літнім дощем. Біла Церква мені нагадала Київ років 15 тому, тихі вулиці, небагато машин, ніяких натовпів людей. Скрізь спокійно і досить чисто. Ціни на все набагато нижче, ніж у столиці.
Друга поїздка була з метою благодійності для будинку малютки, організована Mazda-клубом України. Дитячий будинок цього міста дуже бідний, держава виділяє надто мізерні кошти на його підтримку, дитбудинок постійно потребує спеціальне дитяче харчування. Звичайно видовище не для людей зі слабкими нервами, але діти, не зважаючи на їхній крихітний вік, дуже радіють, що до них приходять, приділяють увагу, дарують іграшки, подарунки та харчування.
У цю ж поїздку ми побували на старій злітній смузі, де можна весело влаштувати гонки на машинах і пікнік, територія просто величезна.
І звичайно ж сама цікава поїздка була в дендропарк Олександрію. Дуже гарний, величезний парк, де приємно і гуляти, і відпочивати, і влаштовувати пікніки, і годувати лебедів, і просто знаходиться. Вхід коштує 5 грн.
БІЛА ЦЕРКВА НА КАРТІ
Вибір категорії
ВІДГУКИ "БІЛА ЦЕРКВА"
после учебки вч 61642 куйбышев черноречие с весны 77 по осень 78 3 пл 224 п тб мех вод т 54 ном 846 3 рота 3 взв ком бат кн Трифонов ротные кн Никитин ст лнт Овдиенко взводный лнт Сущенко техник роты прк Сапсай по дмб танк передал Сане Киселеву наводчиком был Виктор Пакин танк ком взвода Служба состояла из вождений на В П полигое стрельб днем иночью поездок на Гончаровский полигон подводного вождения караулов Ком полка подполк Кокарев Город БЦ красивый местное насиление к военным относилось нормально Кто служил в то время отзовитесь |
sluzil v belom cerkove 1986-1988.vouskovou chast61599 .komandir roti kapitan Travin. |
жила в Белой Церкви 1977 год. очень часто вспоминаю |
жила год в Белой церкви теперь очень часто вспоминаю этот город |
Служил в Белой Церкови с октября 1980 по ноябрь 1982 гг Сначало в войской части на 5 площадке(казарма у спорткомплекса) через месяц отправили на полигон В.половецк (30 км от БЦ) там и принимал присягу.комроты Левицкий. Зимой (1983) отправили на 3 площадку 224 полк был якобы снайпером при плохом зрении зарплата 4р80к на 1 р больше чем у стрелка.у нас был уже другой комроты часто гонял по тревоге в половецк туда и обратно пешком .летом забрали писарем в штаб дивизии(политотдел) нач. Дмитренко. Числил я в коменд.роте.что на 5 площадке ком роты капитан ( фамилиии не помню) кто помнит |
Служил 1982-1984 год на 3 площадке. 1 мотострелковый батальон 1 спец взвод связи управления батальона.зам ком взвода. Кто служил в это время. Мужики если кто есть ответьте. Чумаков Сергей. |
Служил ком рота дивизии в 1980 1982 гг |
Привет! Прикольно. Годы службы в части совпали. Номер батальона не помню точно, но комбатом у нас старлей Макавчук был, ком. роты летеха Добровольский. Казарма сразу за КПП. |
Привет! Прикольно. Годы службы в части совпали. Номер батальона не помню точно, но комбатом у нас старлей Макавчук был, ком. роты летеха Добровольский. Казарма сразу за КПП. И тоже служил последний год во взвод связи управления батальона, и тоже зам ком взвода. |
Служил на третей площадке , ОГБС , 83-85 года Город уютный , красивый ,добрый ко всем . Был. В Советское время . |
Жил в БЦ с 1957 по 1995 на улицах П. Запорожца и на ул. Турчанинова. учился в школах №18 и № 5. Город приветливый, добрый, солнечный. Сейчас живу в России и нередко думаю, а как там БЦ, какими стали люди после прихода к власти националистов. Улицы, смотрю, уже многие переименовали под новый лад. Грустно от всего этого! |
Да так і живемо. Їмо дітей рузькоговорящих, гвалтуємо монтажною піною пенсіонерок, бігаємо з смолоскипами, і б'ємо по ''ліцу'' кацапів, яких зловимо в парку Олександрія |
Ну и дурак ты как я погляжу.Жуков тебе что плохого сделал,нахватался верхушек,как быдло куда все туда и ты.Историю не знаешь и всё туда же .Умник Хренов. |
Служил в/ч61599,,П"-Великополовецкий уч. центр(полигон) 1968-70г.г.Нач.уч.ц. майоры Пантелеев и Глущенко.Я оператор ТОГ.Отзовитесь Белик А.,Шевченко Г.,Гетьман В.,а также Маницын и Дорошихин. |
Служба в артдивизионе в/ч 61599, 5-я площадка 77-79г. Бывали мы в этом детском доме с концертами, детишки просили все наши армейские цацки, мы им отдавали значки, эмблемы, лычки, когда возвращались с муз. инструментами в часть, встретили раз патруль, у них глаза на лоб полезли от нашего вида, потом, когда выяснилось, отчего --- нас отпустили. Армия часто снится. |
Я также служил в в ч 61599 1 мин батарея 77-79г с мая по май мой адрес [email protected] |
И я там служил. И в те годы |
Служил в в/ч 61599 с 1968 ноябрь по 1969 июль в шестой роте .Ротный капитан Чермошенцев ищу Сурена Сагателяна Садыкова Амира |
У меня там родился дед Тодосиенко Сергей Семёнович.Можно узнать что нибудь о нём? |
Всем кто служил в в/ч 61599 артиллерийский дивизион 2 САБ 1983-1985 прошу дать знать [email protected] |
Я служил в вч 22705 в вертолетной части водителем спец автомобиля в 1986-87 годах . Часть находилась в ГАЙОК. Город мне понравился |
Любимый город. Почти половину жизни прожила в этом городе. Тихий, спокойный, мирный, не смотря на большое количество военных (в советское время). Очень часто вспоминаю реку Рось, парк Александрия. Хорошо, что есть такая возможность посмотреть каким стал город хотя-бы на фотографиях. |
http://bc-city.com/ Сайт города. Много фото |
Я служил в Белой Церкви с 1990 по 1991 г.ком.взвод.Хороший город,мне нравился. |
Я тоже был на 5й с 90 по 91й осень. Рота связи. |
привет всем. кто служил в ком.роте 1989 осень по май 1991г. служил ком взводе. ком роты был Никитин. я из чечни. |
Служил в противотанковой батарее при ком полка весна 1990 - осень 1991 |
Служил в Белой Церкви на 5площадке в/ч61599 2мсб 2мин.бат.1980-1982г.Отзовитесь сослуживцы. |
|
| вдень: | 0...0 °C |
| вночі: | 0...0 °C |
Останні коментарі
5 случайных отчетов
Часом так багато подорожуєш, що забуваєш про цікавих і гарних... | |
Отже, це наша перша так би мовити сімейна поїздка до Криму.... | |
На цьому кадрі - замок Жванець. Рядком стоять фортечна вежа... | |
Не буду оригінальною, якщо за епіграф візьму знамениті... | |
Про " єврейські містечка " ( штетл на мові ідиш ) хоч раз чув... |