Невелике місто обласного підпорядкування в Київській області, кліматичний курорт. Назва свою позичив у річки, на берегах якої і виріс. А виріс завдяки ... железной дороге. Коли через цю місцевість пролягла залізнична гілка Київ-Ковель (1899), поблизу її, в мальовничих місцях, працівники залізниці почали створювати дачні селища (Буча, Ворзель та інші). Одним з них був і Ірпінь. Вже на початку ХХ ст. Ірпінь став популярним місцем відпочинку киян. Люди їхали сюди заради природи: з трьох сторін Ірпінь оточують лісу, з четвертої протікає річка, на її березі були влаштовані купальні, а ще можна було порибалити або покататися на човні. Свого часу тут відпочивав Борис Пастернак, тут народився цикл прекрасних віршів, які стали основою збірки поета «Друге народження» (1930-1932), поема «Спекторський». Потім Пастернак напише в листі до О. Фрейденберг: "А літо було чудове, чудові друзі, чудова обстановка. І те, з чим я прощався, - робота раптом якось відійшла на сонці, і мені давно, давно вже не працювалося так, як там, в Ірпені. Звичайно - світ досконалої відірваності та ізоляції, вроде самотності гамсуновского голоду, але світ спокійний і рівний. "

Про курортних традиції нагадують пансіонати та санаторії Ірпеня: «Ірпінь», «Дубки», а ще Будинок творчості Національної Спілки письменників України в великому парку. У травні тут традиційно проводяться семінари для майстрів слова, в яких брали участь Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Андрій Бондар, Андрій Кокотюха, Світлана Пиркало та інші популярні українські літератори. Правда, часи, коли Ірпінь мав більш як 50 санаторних установ та дитячих таборів, все-таки пройшли.

До міського статусу поселенню вдалося дорости в 1956 році. Незважаючи на такий юний вік, місто може похвалитися легендою про своє походження, яка йде ще з княжих часів. Кажуть, коли хреститель Русі князь Володимир почав насаджувати у своїх володіннях нову віру, далеко не всі сприйняли ініціативу князя схвально. Його сини і дочка Ярина не хотіли змінювати віру предків. Ярина втекла з батьківського палацу і молилася Дажбог біля великого дуба. Дружинники Володимира витяли дерево, залишивши на його місці лише пень. Саме на місці того міфічного пня потім виріс Ірпінь.

пам'яток архітектури в місті немає, якщо не вважати таким будівлю місцевого вокзалу (1899). Серед інших цікавих достропрімечательностей монумент Т. Шевченко. Його подарувала місту азербайджанська діаспора.