Мы припомним давние былины, Мы рассказ припомним величавый Про древлянский край старинный, Что овеян вольностю и славой!

Cайт необхідний, його місце в інтернеті!!!

Мал золотник, да дорог.

Бывал в Вашем городке... Опрятный, чистый, умиротворенный... Особенно понравилась банька у Ивана Федосеевича... Очень гостепреимный и добрый человек... Всем советую...

У с. Велика Цвіля, Ємільчинського району є "Народний музей хліба"

В центрі Ємільчина був величезний Преображенський собор з золотими куполами. В 30-х роках був підірваний, а на його місці збудовано пам'ятник В.І.Леніну. В Ємільчині, де покоїться прах графа Уварова, навіть не існує жодної вулиці його імені.

У нашій топоніміці ще й досі є багато нез'ясованих "Білих плям", що спричиняють різночитання та "відсебеньки". Загальноприйнято називати міста і села так, як звуться вони в устах народу, що їх населяє. Не Ємільчено, а Ємільчин. Так само, як не Святошино, а Святошин, не Мукачево, а Мукачів. Це питтання не вузькомовного плану, вони торкаються історії культури і щоденного життя цілого народу, а він зацікавлений у тому, щоб над ним не тяжіли чиїсь канцелярсько-бюрократичні огріхи.

Ємільчино - це західна богатирська застава Добрині, сина Мала Древлянського.

Емильчино - это земля Мала Древлянского високого чина князя. Это фортпост к столице древней Руси Коростеню.Это столица русской державы! Да, именно столица державы. Провозглашенная Малом Древлянским в 945 году. Но - так и не утвердившаяся в этой роли. Кто же населял Коростень и все княжество Древлянское? Это народ, подаривший Руси Мала, Добриню и Владимира Красно Солнышко. Победа 980 года (как и победа 945-го) была одержана под Древлянским знаменем. В победном 980 году всюду, где армия Добрыни водружала Древлянское знамя, восходило после черной ночи деспотизма Варяжского дома Красно Солнышко русской свободы! И это Красно Солнышко было практически княжеским гербом Владимира. А восстание Мала Древлянского стоит в одном ряду с теми событиями, которые Англия и Голландия - самые передовые страны Запада спустя много веков - считают славнейшими вехами своей истории.

Привіт дружище - Харченко Володя. Вітаю тебе з Новим роком та Різдвом Христовим. Згадую нашу службу в м. Плунге, Литва, в/ч 23487, у 1970 -1972 рр.

Остання володарка Звягеля (Новограда-Волинського) кн. Любомирська (гр.Зубова), зробила дарчий запис на свого третього чоловіка. Вона подарувала йому Ново-Звягельський, Орепівський і Ємільчинський ключі.

Ємільчинці не втратили етичні й моральні норми, Їм притаманні такі одвічні норми моральності, як доброта, милосердя, порядність, чесність, відповідальність, шанобливість.

Як далеко би нас не закидала доля - нас завжди вабить пройтись по росистих стежинах дитинства, зцілити рани душі, ступить на поріг материнської хати, торкнутися кореня вічності. На зимові канікули я завжди приїздив у с. Середи, Ємільчинського району до діді Павла і баби Домки. Пригадую казкові зими, після хуртовини сніг облітає з дерев тихо і лагідно. Органно прогув у небі літак, зробивши коло над вітряком і стрімко як птиця пішов на посадку Ємільчинського аеродрому. Яка краса! А тоді, згадує у свому щоденнику Герой Радянського Союзу Михайло Наумов:"Гускне, чаїться і стихає груднева ніч 1943 року. Та ненадовго. Опівночі у Середах закипає бій. Село горить. Зловісними сполохами міниться небо, долинає кононада. Німці ввели в бій танки й охоронну дивізію. Стрілянина шаленіє. Аж не віриться, що ворог пішов у наступ." Сьогодні це велике, красиве село, в якому живуть роботящі, мудрі і славні люди. ЦЕ ВОНИ ВІДРОДИЛИ РІДНИЙ КРАЙ з хатинками білими у вишнево-яблуневих садках, з латочками городів, що ледве помітні серед буйного квітучого різнотрав'я. І все пережите в минулому не даремне. Пам'ять про всі страждання будуть потрібні людям у майбутньому як неоціненний досвід душі всього людства, як осторога від помилок і як свідчення: пережили ж, подолали. Віра в людину - несхитна. Я пишаюсь Вами мої земляки! Ви Герої! З с вятом Вас Андрія Первозванного! З наступаючим Вас Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай у Новому році збудуться всі найзаповітніші мрії і добрі починання. Усім Вам бажаю міцного здоров'я, щастя і любові, надії та впевненості у майбутнє.

Моє рідне поліське, мальовниче село Підлуби, Ємільчинського району. У селі розташована велика двоповерхова середня школа, у якій здобувають знання діти з шести навколишніх сіл. У селі заасвальтовані дороги і перетинає річку Уборть міцний залізобетонний міст. У центрі села розміщені магазини, кафе, бібліотека, стадіон із спортивними майданчиками, фельдшерсько-акушерський пункт. Є навіть млин вітряк. Це моя маленька столиця, в якій проживали мої батько і мати, в якій народився і виріс я. Нині тут проживає мій брат з дружиною, які виховали гарних, освітчених дочок. Горжусь своїм селом і односельчанами! Користуючись нагодою, вітаю всіх односельчан та рідних з наступаючим Новим 2010 роком та різдвом Христовим!

Крім Ніни Матвієнко в Ємільчинському районі в с. Нараєвка народився найкращий музикант - Микола Климчук, якій вміє грати на всіх музикальних інструментах, а який він віртуоз в оркестрі.

Ємільчине непогане містечко, колись у ньому можна було гарно відпочити, по річці Уборть ходили катамарани, моторні човни, на березі річки у кафе смакували дуже смачним морозивом. Ємільчино мало свій аеровокзал та аеродром. Нас дітей, льотчики часом запрошували до себе у кабіну і які чудові краєвиди навкруги, а який гарний вітряк був. На жаль не зберегли. Передаю привіт Валі Гузенко та Любі Матяш

в Ємільчине є Дім Молитви ( в минулому колгоспна контора) приходьте щонеділі о 14-00 на служіння, змінюйтесь самі на краще і Ємільчине стане краще.

Ємільчине найкраще місто.

Ємільчине просто супер,,,,,,,,,,

Ємільчине найкраще!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ємільчине просто клас!!!!

Лутше не бачити!!!!!!!!!

В Емильчинском районе родилась Нина Матвиенко