Жовква - маленьке містечко ( 13 тисяч жителів ) в 25 кілометрах від Львова по дорозі на Люблін. За кількістю пам'яток вона мало не на першому місці серед малих міст Львівщини, але як і майже всякий передмістя, геть позбавлена ​​власної атмосфери. Але Жовква чудова хоча б тим, що в її архітектурі представлена ​​вся Галичина.

У 1597 році на місці села Винники ( відомого з 1368 ) гетьман Станіслав Жолкевський заклав замок, вже в 1603 році отримав Магдебурзьке право. У 1610 році Жолкевський прославився тим, що виграв битву при Клушино, повалив колишнього ймовірного царя Василя Шуйського і взяв Москву - тобто, трохи не знищив Росію. Втім, в Москві він раніше за інших зрозумів, що справа пахне смаженим, і повернувся в Річ Посполиту. А засноване ним місто в 17 столітті був одним з найуспішніших в Галичині, особливо в епоху Яна III Собеського (останній розквіт Речі Посполитої), у якого тут була одна з улюблених резиденцій. Протягом 17 століть склався образ Жовкви як " ідеального міста" за канонами Ренесансу. Тут працювали кращі архітектори Львова - Павло Римлянин ( Успенська церква, Бернардинський монастир ), Павло Щасливий ( собор Єзуїтів, синагога Золота Роза ), Амброзій Пріхильний. Однак після Собеського почався занепад, якому, втім, ми і зобов'язані тим, що вигляд міста майже не був порушений.
В 1951-91 роках місто називалося Нестеров на честь льотчика Петра Нестерова, який вчинив тут ще в 1914 році перший в історії повітряний таран.
З якою з восьми львівських автостанцій в Жовкву ходять маршрутки, я так і не зрозумів. Я пішов шукати потрібну автостанцію, заблукав, запитав перехожих, ті мене відправили на автостанцію №2, але замість автобуса до автостанції до зупинки під'їхала маршрутка до Жовкви. Шлях займає близько 40 хвилин, через просторі поля, за яким тягнуться довгою грядою пагорби Розточчя. Дорогою маршрутка перетинає кілька сіл, які з незвички легко прийняти за місто.
Майже що на в'їзді в Жовкву перша пам'ятка - дерев'яна Троїцька церква ( 1720 ) :
.