Городище — місто, районний центр Городищенського району Черкаської області; залізничий центр на магістралі Київ—Дніпропетровськ. Городище розташоване на гірських берегах річки Вільшанки, правої притоки Дніпра за 62 км від обласного центру — міста Черкаси.

Місто виникло на місці давнього поселення гродища. Перша писемна згадка про Городище належить до XVI століття, коли ці землі належали шляхтичам Конецпольським. У 1649 року Городище стало сотенним містечком Черкаського полку. У другій половині XVII-го — на початку XVIII-го століття місто переходило від одного власника до іншого. Після Прутського договору 1711 року до Жовтневого перевороту 1917 року городищенські маєтності були власністю спочатку польських магнатів Любомирських, а після придбання їх князем Потьомкіним передаються у спадок його племінниці Олександрі Енгельгард, дружині гетьмана польських військ Ксаверія Браницького і зрештою — графині Катерині Балашовій.

У 1768 року мешканці міста стали учасниками Коліївщини, під час якої місто було звільнене від польських феодалів. Брати К. і Т. Яхненки та Ф. Симиренко заснували тут цукроварню. З 1923 року місто стає районним центром Київської губернії. В 1956 році Городище віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

У місці Городище знаходяться такі музеї як краєзнавчий музей та літературно-меморіальний музей. Влітку 1859 року в Городищі бував Тарас Шевченко. Відвідували містечко і народовольці А. І. Желябов, М. І. Рисаков, В. К. Дебогорій-Мокрієвичю. У місті бували М. І. Костомаров, М. П. Драгоманов. Також тут жив український етнограф П. П. Чубинський, на цукровому заводі працював відомий інженер-технолог цукрової промисловості М. О. Топлигін.

Місто Городище є історичним та видатним місцем, має довгу та цікаву історію свого минулого а також свій герб та прапор міста.