Ізюм, путівник по місту

Смачне, солодке назва у цього міста на Слобожанщині! Вчені досі ламають списи у спробах знайти першооснову виноградної солодощі цього топоніма. Найбільш вірогідною версією здається та, що бере свій початок від притоки Дінця, річечки Ізюмець і Ізюмського броду, біля якого колись і виникло поселення. Тут був брід, переправа - татари називали її «гузун». Так що й татарський слід відмітати не варто.

Люди селилися тут, по обох берегах Сіверського Дінця, здавна. Неподалік від міста, в урочищі Бондаріха, було знайдено залишки поселення доби залізного століття, яке дало назву археологічній Бондаріхінской культурі. А поблизу села Яремівка знаходиться найдавніша в Харківській області і одна з саміх старіх на Україні стоянок раннього палеоліту (понад 300 тисяч років тому). «Сувеніри» від кочівників Х-ХІ ст. стоять на горі Кременець кам'яні баби, притримуючи руками горщики-жертовники.

На річці з симпатичним назвою Річка на околиці міста Володимир Мономах в 1111 р. розбив половців, а весною 1185 р. тут стояв табором князь Ігор.

На початку XVI ст., коли Ізюмщіной раз за разом прокочувалися спустошливих хвилею татарська орда, московський уряд створило на цих південних прикордонних землях сторожову Ізюмська сторожа. У другій чверті XVII століття поблизу переправи виросло невелике укріплення - острог, де жили часові. У 1660-х роках група українських переселенців під керівництвом балаклійского полковника Я. С. Чернігівця побудували на місці переправи нове укріплення, яке вже в 1680 р. в документах називалося «Ізюмським містечком». В наступному році під керівництвом козацького полковника Григорія Донця-Захаржевського будується велика фортеця Ізюм. Її тил охороняла гора Кременець, а три інші сторони - води Дінця. У 1685 р. Ізюм стає полковим містом, центром Ізюмського слобідського козацького полку.

Сьогодні Ізюм - промисловий і культурний центр регіону, місто на перетині автомобільних і залізничних шляхів. Провідні галузі - приладобудування і оптична промисловість. Ще в 1916 р. за наказом Миколи ІІ тут почали будувати перші в Російській імперії завод оптичного скла, так що у Ізюмським окулярів довга історія. У 1923 році вже було розпочато виробництво, що поклало початок розвитку всієї галузі вітчизняного оптичного скловаріння. У 1956 році було побудовано Ізюмський оптико-механічний завод, який спеціалізується на випуску окулярной оптики.

Окраса міста - Преображенський собор (1684), яскравий зразок українського бароко та Вознесенська (1819-1826 ) та Миколаївська (1809-1821) церкви в стилі класицизму.

У районі заслуговують уваги церква Івана Предтечі в селі Іванівна (1776), Варварінска церква в Капітолівке, ботанічні заказники «Бугаіескіп» площею 47,0 га. і «Караван» площею 308 га., ботанічна пам'ятка «Ізюмська дача». В селі Кам'янка збереглися могили декабристів В. Д. Вольховського, А. Е. Розена і І. В. Малиновського.

В 1784 р. місто відвідав Григорій Сковорода. В Ізюмській тюрмі з грудня 1886 по лютий 1888 року був ув'язнений український поет П. А. Грабовський.

Ізюм - батьківщина художника-реаліста С. Васильківського (1854-1917), В. Забашта, письменниці Н.С. Кохановського, історика Г. П. Данилевського.