А ось і сам Бахчисарайський палац..

А тепер, впевнений, знають або хто бачити Бахчисарайські фонтани посміхнутися, а ті, хто уявлення не має, що це таке, якими були і ми, здивуються, побачивши цих самих фонтанів... Ось вони:.

"Фонтан любові, фонтан живий !
Приніс я в дар тобі дві троянди.
Люблю немолчний говір твій
І поетичні сльози... "
А.С. Пушкін
Це Олександр Сергійович вже після написав, згадуючи, як відпочивав в Криму. Але, перше враження, як і у нас, було зовсім іншим. З листа Дельвигу : " Увійшов до палацу, побачив я зіпсований фонтан, з заіржавілий залізної трубки по краплях падала вода. Я обійшов палац з великою досадою на нехтування, в якому він знищиться, і на полуевропейского переробки деяких кімнат".
У Фонтана сліз, з тих пір, як Пушкін поклав 2 дикі троянди біля підніжжя, щоб хоч якось прикрасити вигляд не вподобаного фонтану, лежать квіти..

Але, це тільки перше враження... Як і кажуть, лише через час розумієш значимість і красу цих фонтанів. У них не використовується ніяких ні насосів, нічого такого іншого - це джерело прісної води, зроблений безкоштовно для людей..

Зізнаюся чесно, екскурсія по палацу навіювала тугу. В основному все зводилося до показу абсолютно порожніх кімнат, про які йшли приблизно такі промови: " А ось тут, була дуже гарна плитка з блакитного мармуру, на стінах висіли бурштинові фігурки, розміром з кулак, а на столах стояли небаченої краси кубки з чистого золота... " - звичайно, я утрирую, але уявляти, не бачачи того, про що говорить екскурсовод зовсім не хотілося... Ні, звичайно є багато гарних експонатів, але в цілому скажу, що ми очікували більшого....

Друга частина екскурсії виявилася набагато цікавіше! Печерне місто Чуфут -Кале . Назва перекладається з кримськотатарської мови як " єврейська фортеця". Таке ім'я у фортеці (так, через час поселення стало фортецею ) було не завжди. Але вдаватися, хто, як і коли тут жив я не буду. Скажу, що життя тут вирувало і в неоліті..

Після невеликого підйому ми опинилися в стінах міста..

Кенасская улица.

Олександра Володимирівна на тлі Караїмської кенаси XVI в..

Вид на стежку по якій ми піднімалися до міста..

Захоплюючий вид на долину Ашлама - Дере, далеко гора Беш -Кош..

Темниця, в яку був укладений воєвода ( на той момент) Шереметьєв. У 1660 році, він був захоплений у полон, захищаючи батьківщину від татарських набігів. Просидів у в'язниці, прикутий до цього стовпа, більше двадцяти років, а вийшовши з неї через півроку помер..

Зворотна дорога. Свято- Успенський печерний монастир. Печери переобладнані під житла служителів і працівників монастиря..

Святой источник.

З великим задоволенням побродив б ще разок серед настільки незвичайних будівель..

Подорож підійшла до кінця - час перекусити..

Юфак' аш ( маленькі пельмені в бульйоні ). Майстерно зліплені молодими нареченими пельмешки були однією з "фішок ", через яку хлопець вирішував, брати в дружини молоду наречену чи ні. Чим більше пельмешек поміщалося в ложці, тим більше шансів сподобається. У ложці має бути не менше 10 штук.
Підсумувавши, скажу, що я анітрохи не шкодую, що відправився саме в цю екскурсію, не дивлячись на те, що очікував побачити зовсім інше. Але, перейнятися атмосферою того життя, подивитися і на фонтани, і на ті покої, нехай навіть, в яких мало чого залишилося, ну, і само собою, на печерне місто, потрібно обов'язково !.

Автор: mr4ex.livejournal.com