Сарни, путівник по місту

Відстань до Рівне : 87 км.

Райцентр у Рівненській області, в межиріччі Случа і Гориню, Сарни - значний залізничний вузол на перетині магістралей з Рівного на Лукінец і з Києва на Ковель. Хоча Сарни вперше згадуються в документах ще в середині XVII ст., містом поселення стало лише завдяки залізниці. Офіційний «день народження» Сарн - 14 жовтня 1885 року. Тоді на залізничному перехресті було закладено Полустанок з маленьким дерев'яним вокзалом. Железная дорога у ХІХ ст. - Досить великий поштовх для розвитку. Так сталося і з Сарни.

Назва міста натякає на досить велику кількість диких сарни, які водилися в місцевих лісах. Герб натякає на те же. Можливо, саме багаті на дичину ліси та щедрі на рибу ріки здалися підходящим місцем для проживання ще первісним людям в епоху неоліту: там, де зараз стоять багатоповерхові квартали, археологи знайшли кам'яні знаряддя та уламки глиняної посуду.

Більш пізня історія Сарненського краю невіддільна від історії Західної України. Все було: і татарська навала, і козацька вилуч Северина Наливайка, і визвольна війна під проводом гетьмана Богдана, і перехід місцевості під юрисдикцію Росії в 1795 р., і, нарешті, розвиток капіталізму, а з ним і промисловості, і залізничного з'єднання.

Пошук рейки в болотистій поліської землі - каторжный працю. І його виконали прискореними темпами тисячі селян, зігнані звідусіль, - по 12 годин на день, з лопатами в руках, по коліна в холодній воді, у непролазні хащах, куди не завжди можна було дістатися кіньми. Один лише факт: при спорудженні залізничного полотна під колію довелося засипати понад 5 мільйонів кубометрів грунту! У 1902 р. відкрилася ще одна гілка: Ковель-Київ. Маленька дерев'яна станція вже не відповідала потребами зростаючих Сарн, тому будується новий вокзал, а ще - локомотивне депо, ремонтні майстерні, склади. Для робітників, які приїздили сюди з різних куточків Російської імперії, зводилися житлові будинки, а для цього необхідно було осушити болотисті місцеві грунти, викорчевивать ліс. Про ті часи нагадують зараз хіба назви вулиць: Борова, Березова, торфових.

За часів Першої світової війни Сарни були важливим стратегічним пунктом, де розміщувалися військові частини, госпіталі, склади з амуніцією. У 1916 р. в Сарнах побував автор «Пригод бравого солдата Швейка» Я. Гашек.

Станом на лютий в 1921 р. в Сарнах проживало майже 6 000 чоловік. Це було повітове польське містечко, яке всі так само жило лише залізницею. Годувальниця протягом попередніх десятиліть, залізна колія стала прокляттям для міста в роки Другої світової: у перші ж дні війни Сарни були атакований німецькими військами, а відступаючи з міста, фашисти знищили і залізничний вузол.

Уже в повоєнний час Сарни почали розвиватися і як промисловий центр. Тут чимало заводів і комбінатів, а потяги, що йдуть через місто, везуть пасажирів у Варшаву і Москву, Брест і Ригу, Львів та Мінська.

Сарни увійшли в світову історію завдяки тому, що саме тут на військовій базі «Сарни», була знищена остання пускова установка ракет середньої дальності згідно з договором між колишнім СРСР і США. З містом пов'язані долі Нобелівського лауреата в галузі фізики Григорія Шарпака, письменника Бориса Шведа, лікаря-психотерапевта К. Дубровського.

На жаль, Сарни НЕ багаті архітектурними пам'ятниками, але в місті діє Сарненський історико-етнографічний музей.