Олеський замок, Олесько

У кожного народу є скарби, що демонструють вершини його духу, відзначають історією пройдений шлях. Таким є і Олеський замок. Цей замок ніби притягував до себе нещастя: у 1806 році тут був перший пожежа, наступний - і набагато більш сильний-спалахнув в 1836 році, а в 1838 році під час 15-хвилинного землетрусу тріснули стіни фортеці, і було сильно пошкоджено його ліве крило ... але про все по-порядку.

Це найвідоміший замок Львівщини, воскресіння Б. Г. Возницький в 70-ті роки XX століття. Тоді його почали піднімати з руїн (після пожежі 1951 року вціліли тільки стіни). Починаючи з сімдесятих (його відкрили в 1975) відновлений Олеський замок активно використовували кіношники: тут знімалися фільми Козаки йдуть, Час збирати каміння, Пастух Янко, Дике полювання короля Стахія, Королева Бона, Три мушкетери , Борис Годунов ... Зараз це - філія Львівської Галереї Мистецтв, де експонуються зразки декоративного та побутового середньовічного мистецтва.

Тут зберігається відреставрований іконостас Федора Сеньковіча, надгробок Ганни Сенявской з Бережанського замку, величний і величезний батальні полотно Битва під Віднем Мартіно Альтомонте (1692 рік). В експозиції Олеському замку - унікальна колекція дерев'яної скульптури XIV-XIX століть, найбільша (можливо, не тільки в Україні, але й Європі. Щоправда, вже відомо, що всі твори належать різця львівських майстрів). Не менш вражаюче збори мальовничих портретів XVI-X VIII століть, занесена в музейні реєстри, як найбільша колекція цього періоду в Україні. В одному із залів музею - «шпалерно», представлені дві безцінні твори мистецтва - шпалери брюссельської мануфактури, названі завдяки сюжетами: «Одиссей на полюванні» і «Поліфем», датовані другою половиною XVI століття. Вражає в Олеському замку панно над дверима. Виглядає вона, як барельєф, але насправді це плоский малюнок.

В Олесько варто ще оглянути цікаві надгробки на місцевому кладовищі, готичний Троїцький костел 1481 року, біля якого стоїть кругла оборонна дзвіниця, і залишки валів, які колись оточували місто.

У підземеллях замку розташований унікальний колодязь глибиною в 42 метри і 3 в діаметрі, із зображенням диявола на стіні. Чим він був для фортеці в бурхливі часи середньовіччя можна тільки здогадуватися: постійні набіги ворогів і багатоденні облоги, за часів яких в замку ховалися все населення з навколишніх сіл, - без внутрішнього колодязя ніяк. Приховувалися і потайні ходи, про які знали тільки присвячені. Все говорить про те, що в колодязі Олеському замку повинен існувати потайний хід. Але дослідники поки ні підтвердити, ні спростувати це припущення не можуть. У 1838 році стався землетрус, після чого частина колодязя обвалилася, і з тієї пори розчистили тільки верхні 25 метрів. І крім всього вище описаного, у замку нічого не припадає пилом без діла, за окрему плату там можна побачити музейні фонди (!). Також у замку є чудово оформлений ресторан, з чудовим сервісом.

Перші згадки про замку зустрічаються в літописах датованих 1327 роком, значить своє існування він почав ще до цієї дати. Вважається, що збудував його один зі спадкоємців Данила Галицького, короля Галичини. Багато битв і боїв бачили ці могутні стіни: нашестя татарских орд, бунт українських повстанців проти війська польського короля. Тоді, в 1432 році заколотника, очолювані Івашко Преслужічем, витримали безпрецедентну облогу в замку і настільки приголомшила поляків, що ця подія і сам герой Івашко, знайшли відображення в «Історії Польщі» Яна Длугоша.

З другої половини XV століття Олеський замок стає резиденцією магнатською пологів. Світське життя, розкіш і краса - необхідні атрибути знати - наповнили ще зовсім недавно бойове потужно укріплене споруда. Відомо, що в цей період в замку служив Михайло Хмель, батько Богдана Хмельницького (гетьмана України). Звідси і легенди, згідно з якими не виключається, що славетний український гетьман міг проводити тут свої дитячі роки.

У 1629 році у дочки воєводи Івана Даниловича - Теофаліі, народився хлопчик, якого нарекли Яном, це був майбутній король Польщі Ян III Собеський, переможець турків над Віднем. Видимо яскраві дитячі враження сприяли тому, що король повністю викупив в 1682 році замок у колишніх господарів і зробив його однією зі своїх резиденцій. Разом зі своєю дружиною Марією француженка Казимиром, король любив бувати тут, а королева настільки прониклась зачаруванням старовинного місця, що активно взялася за реставрацію замку і парку.

Саме завдяки Марії Казимир світське життя в окрузі змінилася. Королева привезла з собою паризькі віяння моди, манери і звичаї французької знаті. Історія Олеському замку тієї пори - це ще й історія величезної любові короля Яна III. Коли Ян вперше побачив свою дружину, вона відразу ж запала йому в душу ... Марія відповіла взаємністю, не дивлячись на те, що була замужем. Доля розпорядилася так, що вони змогли поєднати свої серця. Марія Казимира не покидала замок, і після смерті свого чоловіка.

Не менш цікава й інша історія ... Доньки колишнього господаря Івана Даниловича, вони припадали тітоньки Яну III Собеського, урод такими красивими, що від кавалерів не було відбою. Але батько не квапився видавати їх заміж. Він розумів, що краса відмінний товар і може посприяти у вирішення фінансових проблем. Тому і наречених підшукували знатних і багатих, але вагався з обіцянками. Особливо гарною була молодша дочка - Марціана. Саме через неї стався кривавий випадок. Марціану безтями закохався Адам Жолкевіч, знатний юнак відомої та впливової родини польських магнатів. Марціана відповіла взаємністю, але її батько був вірний собі і не дав угоди на весілля. Нещасний юнак покінчив життя самогубством в одній з кімнат другого поверху. Марціана не змогла пережити смерть коханого і теж покінчила з собою. Тепер їх невгамовні душі блукають по замку, шукають один одного. Зрідка сторожа бачать фігуру дівчини в білому з свічників в руках, іноді чують чиїсь кроки на другому поверсі або легке постуківаніе. Трапляється, що зовнішні двері опечатані, а зсередини якимось чином зірвані пломби, хоча всі замковою майно на своїх місцях.

За версією тих самих музейних екскурсоводів, когда-то давно, в день святого Антонія, монах-чех Ян Каспер покінчив із собою, пригнув в колодязь. Він зіпсував свято тисячам прочан. Брати по вірі вважали, що Бог простить йому цей гріх, адже Ян був душевнохворих. Про прикрі випадки навіть зроблено запис у літописі замку. Однак дух монаха не заспокоївся ...

Народна версія дещо інша. Кажуть, жив тут колись монах з поганою славою - вже дуже любив він жінок. За це його замурували живцем в замкових стінах, прирікаючи на голодну смерть. Під час реконструкції, кажуть, був знайдений його скелет. Кістки з-за чьей-то глупой затеи спалили. Ця легенда така популярна в Олеському, що тінь ченця, яку інколи бачать, називають не інакше як Костею.

Є й третя версія ... Монастирі капуцинів проіснував до 1939 року, а потім там розміщувалось все що завгодно: склади, стайні, табір для військовополонених, єврейське гетто, заготпункт, училище ... Коли ж монастир віддали училищу, почалися активні роботи з його реконструкції . Саме тоді з підвалів і склепів стали викидати старовинні поховання ченців. Мабуть після цього побеспокоенние ченці і з'являються у вигляді приведений. То тінь в дверному прорізі мелькнет, то чашки самі по собі рухаються. Навіть міліціонери які охороняють замок, помітили, що по ночах сторожовий пес не знаходить собі місця і оглашает округу гучним лаем. 

Адреса: смт Олесько Буського р-ну, вул. Замкова, 34. Тел. +38 (03264) 2-51-93, 2-52-80
Режим роботи: 10:00-16:30 (вих. - ПН)
Сайт: http://dailylviv.com/olesk/