Жовква, путівник по місту

Відстань до Львова : 36 км.

залишками давніх фортифікацій може похвалитися чимало українських міст, але тільки Жовква на Львівщині має повне право називати свою фортецю «ідеальною». Саме на її території в першій половині XVII століття працював єдиний в Україні монетний двір, на якому зі срібла вдови гетьмана Жолкевського чеканили монети.

Старослов'янська Винники, середньовічна Жовква, Нестеров радянських часів ... Назва міста часто змінювалась, і кожна історична епоха вносила в його образ свої характерні особливості. Втім, нині його центр виглядає майже так само, як за часів Середньовіччя, та й назва у міста знову Жовква ...

Село Винники вперше згадується в літописах за 1242 рік. Місцеве населення займалося виготовленням вина - звідси і назва. І до сих пір передмістя, яке починається за Глинські брамою, називається Винники. Тут зберігся чудовий зразок дерев'яної архітектури - церква Різдва (1705).

У 1594-му великий гетьман коронний Станіслав Жолкевський (1547-1620) задумав перетворити Винники на місто-фортецю. А в 1603-му, коли під Ревель він здобув перемогу над шведами, король Зигмунд ІІІ надав містечку магдебурзьке право і в якості почесного відмінності ім'я за прізвищем вельможний магната - «Жовква».

Під впливом «Утопії» Томаса Мора в Європі тоді активно будували «ідеальні» міста. Взявши за основу проект італійського архітектора Б. Моранди - прямокутні квартали, забудовані двоповерховими будинками, відомі львівські майстри П. Щасливий, П. Римлянин та А. Прих и льний доклали сили до будівництва ідеальної Жовкви. Головну увагу приділили споруджена в 1594-1606 роках замку. Його південно-західна частина, прикрашена відкритою галереєю, служила палацом. І хоча пишні зали, скарбниця і арсенал залишились в історії, фасад форпосту знову став окрасою міста.

Поруч з замком, біля підніжжя гори, распологаться «Звіринець» - парк, на зелених луках якого колись паслися сарну й оленя. Мисливські виїзди були улюбленим дозвіллям усіх хазяїв замку - Жолкевського, Даниловичем та їх онука - короля Польщі Яна ІІІ Собеського. Саме останній, обравши Жовківський замок своєю резиденцією, розкішно оздобив його, внаслідок чого і твердиня, і все місто пережили свій найвищий розквіт.

У 1604-1609 роках з'явився костел св. Лаврентія - своєрідний некрополь родин Собеський і Жолкевський. Храм називають «маленьким Вавелі». У місті розвивалося книгодрукування, розташувались п'ять великих монастирів і єврейський релігійний центр з двома синагоги, а Жовківська школа живопису і різьби стала флагманом барокко в Західній Україні.

Під час Північної війни, в 1706-1707 роках, в замку влаштував свою резиденцію Петро І, тут розроблявся історичний Жовківський план перемоги над шведами. Приїжджав сюди, і український гетьман Іван Мазепа.

У 1741-1742 роках за наказом нового господаря міста, Михайла Радзівіллам, італійський архітектор Антоніо Кастеллі розширив палац. А незабаром замок майже на два століття потрапив у немилість до Історії, лише раз згадавши своє славне минуле: в 1809-му він приймав пишний бал на честь Наполеона Бонапарта.

Сьогодні Жовква відроджується з руїн. Тут функціонує Державний історико-архітектурний заповідник (вул. Львівська, 7, тел.: (3252) 22-549), в який входять 55 пам'яток архітектури, визначні пам'ятки містобудування і садово-паркового мистецтва і 15 історичних пам'яток. Найцікавіші з них - ансамбль колишнього Ринку (площа Вечевой), костел св. Лаврентія з «падаючою» дзвіницею (наша українська Пізанська башта!), Дерев'яна церква св. Трійці (1720, вул. Львівська, 90), домініканський монастир (XVІІ-ХІХ), оборонна синагога (1687). І за всім цим мовчазно наглядає знаменитий замок.